Новини

Турнірна таблиця Чемпіонат у Кам'янка-Бузького району станом на 16 липня 2017 року

Декларація про державний суверенітет України — документ про проголошення державного суверенітету України. Прийнята Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 року. Ключові слова декларації «суверенітет», «державний», «Україна» розглядалися у 5-10 варіантах. Навіть назва держави народилася після гарячих дебатів і поіменних голосувань кількох версій від «Українська РСР» до «Української народної республіки». Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності. Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів. Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід’ємні права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів. У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що “земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян усіх національностей України”. Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов’язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів – “Екологічна безпека” – передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв’язку з аварією на ЧАЕС. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України. Проте прийнятий документ не одержав статусу конституційного акту. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стало відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати таке рішення на референдумі. Діючі норми міжнародного права також зобов’язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум. Декларація про державний суверенітет України стала основою для “Акту проголошення незалежності України”. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, прийнявши “Акт проголошення незалежності України”, підтриманий всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Декларація представляла собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод. Майже відразу після прийняття Декларації Верховна Рада розглянула заяву В.Івашка і задовольнила його прохання про відставку. 18 липня 1990 року Головою ВР УРСР було обрано Л.Кравчука. День прийняття Декларації був оголошений святковим і вихідним на території України. За відсутності інших ритуалів у першу річницю прийняття Декларації комуністичні керівники урочисто несли квіти до пам’ятників Леніну, які обов’язково були у центрі кожного міста. 20 лютого 1992 року, разом із прийняттям Постанови про проголошення 24 серпня Днем незалежності України, 16 липня перестало бути святковим вихідним днем.

У суботу, 15 липня, попри вихідний день активні жителі нашої громади долучилися до благоустрою сіл. Зокрема в селі Велике Колодно чимало чоловіків вийшло щоб спільними зусиллями засипати критично-величезні вибоїни на одній із сільських доріг. Вулиця Травнева у Великому Колодні ( та що на Печихвости) була аварійного стану. Тому жителі виявили бажання щоб долучитися до роботи на благо громади. Звернулись із пропозицією спільної роботи  до голови громади Ярослава Деркача, який підтримав таку ініціативу людей і забезпечив їх всіми необхідними матеріалами та і сам особисто долучився до роботи.  Добре потрудившись усі розійшлись задоволені, спостерігаючи на свій результат праці.

14 липня завідувач Сектору культури, молоді та спорту Жовтанецької громади Шостак Н.С. провела нараду з працівниками Народних домів. Було підведено підсумки роботи за ІІ квартал і подано рекомендації щодо роботи у ІІІ кварталі. Завідувач сектору та директори і завідувачі Народних домів висунули свої пропозиції щодо покращення роботи.

Про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті детального плану території земельної ділянки по вул. І. Франка №2«б», в с. Жовтанці, Кам’янка-Бузького р-ну., Львівської обл., для обслуговування нежитлової будівлі (навісу), який буде використовуватися для виробничих потреб.

Нагадуємо, що у Жовтанецькій сільській раді відбуваються регулярні прийоми громадян працівниками Управління Пенсійного фонду в Кам'янка-Бузькому районі.  Прийом громадян відбувається кожного четверга з 10:00 до 12:00 год.

11 липня 2017 року відбулася чергова 27 сесія VII скликання Жовтанецької сільської ради. Загалом розглянуто і прийнято рішення по найбільш важливим питанням діяльності сільської ради. Зокрема про зміни до бюджету сільської ради на 2017 рік та про місцеві податки та збори на 2018 рік.

У неділю 9 липня відбулася чергова зустріч керівного складу Жовтанецької сільської ради із жителями сіл Грабовець та Вихопні. Як і на всіх попередніх зустрічах, голова громади ознайомив всіх присутніх із проведеною роботою в об'єднаній громаді та про плани на найближчий час. Також із доповідями виступили керівники структурних підрозділів Жовтанецької сільської ради. 

Минулого тижня відбулось засідання комісії з оцінки проектних заявок, що можуть реалізовуватись за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад.