Жовтанецької громади
Євген Теодорович Козак народився 22 квітня 1907 року у селі Велике Колодно на Львівщині. З раннього дитинства виявляв неабиякий хист до співу, тож на родинні свята чи концерти для односельців хлопця завжди запрошували.
Отримавши гімназичну освіту, Євген вступив до Львівського університету, а водночас — до Консерваторії Польського музичного товариства, на вокальне та оркестрове відділення, і до Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка.
Разом з іншими студентами Євген Козак створив і очолив вокальний квартет «Ревелєрси Євгена» — «Львівські ревелєрси». Колектив виступав у кінотеатрах, на львівських естрадних майданчиках, на радіо, виконував українські пісні в обробці самого Козака та його власні твори.
Від 1959 року Євген Козак працював у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка: був проректором, завідував кафедрою музики і композиції, обіймав посаду заступника голови Львівської обласної організації Спілки композиторів України.
- «Думи мої»
- «Реве та стогне Дніпр широкий»
- «По діброві вітер виє»
- «Садок вишневий коло хати»
- «Ой верше, мій верше»
- «Стоїть гора високая»
- «Стрийський парк»
- «Львів’янки»
Андрій Содомора народився 1 грудня 1937 року в селі Вирів Кам’янко-Бузького району Львівської області. Закінчив Львівський університет. Кандидат філологічних наук, професор кафедри класичної філології Львівського національного університету ім. І. Франка.
Автор перекладів з давньогрецької творів Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда; з латинської — Горація, Овідія, Лукреція, Сенеки, римських елегійних поетів.
Член Національної спілки письменників України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Лауреат Премії імені Максима Рильського, Літературної премії імені Григорія Кочура, Нагороди Антоновичів та обласної премії імені Михайла Возняка.
- «Наодинці зі словом»
- «Під чужою тінню»
- «Сивий вітер»
- «Лініями долі»
- «Наодинці зі Львовом»
- «Студії одного вірша»
- «Жива античність»
- «Сльози речей»
- «Шевченків садок і Франкове поле»
- «Афористичні етюди»
Лев Іванович Воловець — поет, літературознавець, член НСПУ з 1997 року. Навчався у Львівському університеті, однак у 1959 році був виключений за читання забороненої літератури та розмови про становище в Україні.
Після навчання працював на заводі, згодом — директором восьмирічної школи у селі Колоденці Кам’янко-Бузького району. У 1966–1974 роках був директором Колоденецької школи.
Автор літературних портретів, нарисів, поетичних збірок і спогадів, а також співавтор підручників з української літератури для 7, 9 та 11 класів.
- «Михайло Бірюков»
- «Григорій Тютюнник»
- «Надбужани»
- «Подих доби»
- «Мить перестороги»
- «Живої пам’яті рядки»
- «Кредо віри»
- «Христос і ми»
- «Лелеки»
- «Голосне мовчання слова»
- «За волю»
- «Чужина»
- «Правдою наснажені»
- «Наука любові»
Юрій Полянський народився 6 березня 1892 року у Жовтанцях. Після закінчення середньої школи вивчав філософію у Віденському, а пізніше — у Львівському університетах.
У 1918–1920 роках брав активну участь у національно-визвольних змаганнях за встановлення Західноукраїнської Народної Республіки. Згодом працював учителем географії та історії в Академічній гімназії у Львові й співпрацював із Науковим товариством ім. Шевченка.
У 1928 році габілітувався у Львівському університеті, а в 1940–1941 роках працював завідувачем кафедри фізичної географії та директором реорганізованого Музею природничих наук АН УРСР.
Після еміграції продовжив наукову діяльність в Аргентині, де досліджував геологічну будову Анд. У 1956 році став професором Державного університету в Буенос-Айресі, пізніше — академіком Академії наук Аргентини. Опублікував 20 монографій і 50 великих статей.
На надгробку Юрія Полянського іспанською мовою зазначено, що це був учитель, вчений, патріот і гуманіст, який боровся за рідну Україну та збагатив геологію Аргентини.
