Сьогодні 113 річниця від дня народження Євгена Козака, славетного уродженця села Велике Колодно
22 квітня вшановуємо 113 річницю від дня народження визначного українського композитора Євгена Теодоровича Козака, уродженця села Велике Колодно, заслуженого діяча мистецтв України, педагога, хорового диригента, музично-культурного діяча Галичини.
В честь славетного земляка названо хоровий колектив села Велике Колодно - "народний хор імені Євгена Козака народного дому села Велике Колодно". Також у рідному селі композитора є вулиця Євгена Козака та Народний Дім імені Євгена Козака.
Життєпис:
Євген Козак народився у 1907 році у Львові, в сім’ї священика. Юнацькі роки провів у селі Велике Колодно, на Львівщині. Як згадує Євген Козак, серед сільської молоді він «навчився співати наших чудових пісень, а також сам навчився грати на скрипці», організовував концерти хору, виступаючи як соліст і диригент. Згодом навчання у Львівській гімназії і паралельно у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові (клас флейти та теоретичних дисциплін).
Одночасно навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті та Львівській консерваторії Польського музичного товариства по класу вокалу (1932) та хорового диригування (1938). Серед його викладачів були Г. Турковський, А.Солтис, Ю.Коффлер, С. Людкевич, В.Барвінський.
Важкі матеріальні умови (смерть батька), опікування братами і сестрами, змушують Козака навчаючись, працювати. Організовує чоловічий вокальний квартет «Ревелєрси Євгена», є його керівником і одним із виконавців (1928-1939). За фортеріано у цьому квартеті був Роман Шухевич, а одним із солістів -Юрій Шухевич. Квартет або «хор Євгена» виступав у популярних рев’ю, в кінотеатрах перед сеансами, на Львівському радіо. Ансамбль активно пропагував українську естрадну музику. Цей пісенний напрямок популярної музики будується на поєднанні музичних особливостей відомих пісенних хітів з елементами джазової гармонії та специфічної манери виконання. Пісенні твори Є. Козака «Львівський вальс», «Львів’янки» і у наш час залишаються музичною візиткою міста Львова. М. Скорик зробив сучасну обробку мелодії «Стрийський парк» і включив цей твір у свій музичний альбом. Цікаво, що виконавцями у цьому квартеті були брати Шухевичі.
Композитор багато і виснажливо працює, за умовами контракту кожен тиждень в репертуарі мав бути виконаний новий твір.
У 1938р. разом з М. Колессою він організовує Студіо-хор, згодом керує мішаним хором та стає музичним редактором Львівського радіокомітету.
1941-1944рр. – викладач Інституту народної творчості у Львові. Член організаційного комітету, член жюрі історичного Першого Краєвого конкурсу хорів Галичини, присвяченого 100-річчю М.Лисенка. Організатором, головним диригентом був дрогобичанин о.Северин Супрун. Перше місце зайняв хор «Дрогобицький Боян», яким керував Богдан Пюрко.
Співпрацює з Львівським театром малих форм «Веселий Львів», як автор музики до вистав, а згодом його директор. З театром працювали Я.Барнич, З.Лисько, А.Кос-Анатольський.
Несподіваний арешт у 1948 році, відбув чотиримісячне ув’язнення. Педагогічну діяльність Є.Козак розпочинає у Львівському музичному училищі (1945-1955), згодом очолив кафедру музики і співу у Львівському педагогічному інституті (1956-1959) (тепер Дрогобицький педагогічний університет). Від 1959 року Є.Козак – викладач, доцент, завідувач кафедри теорії музики і композиції, проректор Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка (1961 -1971). Член СКУ.
Розвиток хорового виконавства в Галичині та диригентська практика Є.Козака визначили пріоритетність хорового жанру в його творчості. В його доробку хорові та сольні пісні, ансамблі, обробки народних пісень, музика до театральних вистав, театралізований концерт «Буковинське весілля».
Жанр хорової обробки–улюблений і визначальний в творчості композитора. Продовжує традиції класиків – М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка, а також сучасників – С. Людкевича, М.Колесси, Л.Ревуцького. Звертається до народних пісень західного регіону України, це – гуцульські, лемківські, бойківські, а також закарпатські та буковинські народні пісні. Цей фольклор оригінальний і своєрідний щодо мелодики, ритміки, гармонії. Опрацьовуючи ці пісні, Є.Козак залишає в них говіркові слова, зумівши передати дотепні, жваві, близькі до розмовної мови інтонації: «Здалека-сме приїхали», «Юш мелем», «Ой верше, мій верше».
«Львівський Леонтович», як називали Є.Козака, розвиває акапельний різновид обробки, модифікує цей жанр у хорову мініатюру на народній основі – це утвердив в українській музиці М.Леонтович. Обирає лаконічні, переконливі, водночас доступні виразові засоби хорового письма. Не боїться вносити в народну мелодію інтонаційні, ритмічні зміни, посилюючи виразність звучання, дотримується чіткої жанрової орієнтації. Козак – автор такої обробки народної пісні, що її дуже зручно виконувати співакам.
Серед обробок пісень літературного походження – «Думи мої, думи», «Якби мені черевики», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Ой одна я, одна» (сл.Т.Шевченка), «Стоїть гора високая» (сл. Л.Глібова), «Ніч яка, Господи, зоряна, ясная» (сл. М.Старицького) та ряд аранжувань стрілецьких пісень. Його хорові «в’язанки» народних пісень можна вважати своєрідними «хоровими концертами» на народнопісенній основі («Віночок лемківських пісень», «Не женився, не журився», «Лучче було не ходити», «Невдале залицяння», «Гей, браття-опришки»). Відомими з оригінальних творів Є.Козака відзначимо хори «Вівчарик», «Вітер з полонини», «Буковинська полька». Оригінальними за задумом є хоровий цикл «Улюблені пісні Івана Франка» та театралізований концерт «Буковинське весілля» для солістів, хору і оркестру народних інструментів, створений на взірець циклу М.Колесси «Лемківське весілля».
Євген Козак був в числі небагатьох, хто розвинув традиції Львівської хорової школи. З його ініціативи відбувалися різні мистецькі заходи, конкурси, концерти, огляди хорів Галичини.
Євген Козак помер 27 грудня 1988 р. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
