A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Жовтанецька громада
Львівська область, Кам’янка-Бузький район

Вирів

Перша згадка про село Вирів відноситься до XIV століття і датується 1352 роком (в привілеї помилково 1362) - села Горпин, Вирів, Нагірці, Монастир в Львівській землі стали власністю шляхтича Ґжеґожа (Григорія) Тимшица (посмертно названий "Давидовський"), який отримав їх за заслуги від короля Казімежа ІІІ. Друга згадка відноситься до XV століття і датується 1456 роком. У 1649 році село було знищено татарами, про що свідчить запис, який зберігся в архіві « в 1649 р. за зізнанням збирачів податків, с. Вирів було знищене татарами». На перших картах Б. фон Міга 1763-1787рр. село присутнє. Згідно з описом сіл Кам'янецького повіту 1894 р. у Вирові було 77 домів з населенням 548 чоловік. Шематизм 1945 р. подає, що в цей час Вирів налічував 682 мешканці.

На окраїні Вирова знайдений археологом Богданом Янушем (Кароповичем) у 1925 р. кугран епохи бронзи (початок II тисячоліття до н.е.) в похованні виявилась бронзова прикраса і крем'яне листоподібне вістря списа... - якась людина з ранньої бронзової доби.

Нелегким було життя селян і в XIX ст. Всі найкращі орні землі належали поміщику, як і самі селяни. Так за переписом 1868 р. пану Івану Счжелецькому належало 657 моргів землі, в той час як 347 селян користувалися лише 468 моргами. Селяни жили в злиднях і більша частина з них була змушена працювати на поміщика.

Під час Німецько-радянської війни на фронтах проти німецько-фашистських загарбників воювали 83 жителя, 73 з них за бойові подвиги нагороджені орденами і медалями СРСР.65 людей відали своє життя в боротьбі з гітлерівцями.

Вирів згадується в оперзводці "# 010 К 4.00 30.6.41 Штурм 6 лес 1,5 км западнее Львова":

1. Противник на протязі дня 29.06.41 р. зосередив зусилля на оволодінні м.Львів. 2. 6-та армія стримує противника і в випадку вимушеного відходу до оборони рубежів. 3. 3-тя кавалерійська дивізія забезпечує правий фланг армії і до 5 годин 30.06.41 р. підготовлює для оборони рубіж Грищук, Вирів, Руданці, Запитів. 4. 41-ша стрілецька дивізія в ніч з 29 на 30.06.41 р. відривається від противника і зосереджується в районі Новий Яричів , Борщовичі. 5. 151-ша стрілецька дивізія з району, яка зосереджується в Пикуловичах переходить в новий район Гологори. В ніч з 29 на 30.06.41 р. дивізія на марші. 6. 4-й механізований корпус забезпечує лівий фланг армії і до 5:00 30.06.41р підготовлює для оборони рубіж Жидачів, Сихів. 7. Штаб 6-ї армії - ліс 1,5 км східніше Рудника, переходить в Золочів.

Начальник штабу - Н.Іванов Начальник Оперативного відділу - Андрієнко.

Восени 1941 р. на Львівщині, зокрема на територіях контрольованих Червоною армією, зусиллями місцевих активістів виникають радянські підпільні групи в різних населених пунктах Львівщини. Туди входить і Вирів, на чолі з М.Проциком. Починаючи з весни 1942 р. групи зустрічаючись, обговорювали політичне становище в Західній Україні та готувалися до організації підпільно-партизанської боротьби з гітлерівськими загарбниками.

Під час Львівсько-Сандомирської операції (13 липня 1944 - 29 серпня 1944) в с.Вирів загинув солдат 9 мех. корпусу 10 віддільного мот. батальйону старший сержант - Соловйов Володимир Степанович (1923р. - 19 липня 1944р.). За відомостями Володя був смертельно поранений , його принесли в дім місцевої жительки (у документі рос. "Стефончевой"), де він і помер, на краю го роду був захоронений. За свідченнями, отриманими 1997р., залишки Володимира були перезахоронені на Холмі Слави) біля могили розвідника М.Кузнєцова. Інформація про перезахоронення Соловйова абсолютно достовірна оскільки його рідний брат (нині покійний) був зі своєю жінкою на місці захоронення в 1982р. В школі с.Вирів в ті роки був музей бойової Слави, де була інформація про загиблого, фото і навіть свідки його загибелі. Покійний брат Степан вів листування з директором школи Вирова - Кулій Надією Михайлівною, у нього була папка з документами (листування, фото). Після його смерті всі документи було втрачено.

Сучасна офіційна назва села - Вирів. Назва виникає від українського слова "Вир" , що означає долину.В архівних документах зустрічається давня назва села — Ворів. За переказами старожилів ця стародавня назва походить від того, що недалеко від села були ліси, в яких збиралися люди — втікачі, що не маючи землі, займалися крадіжкою. Називали цих людей ворами, а село — селом ворів, злодіїв. Інші старожили твердять, що назва села походить від місця, на якому поселялись перші поселенці. Було це місце болотистим, порослим лісом, порізане глибокими ровами та ярами. Воно було надійним захистом від ворожого нападу. Село і зараз закрите горою неприродного характеру зі сходу. Старожили розповідають, що в центрі гори знаходились руїни якогось великого муру, льохи, де селяни ховалися під час воєн.

З якої сторони ми б не добиралися до села побачимо на горизонті величезну баню церкви. Здалеку може видатись, що це мурована святиня, а насправді вона з дерева. Чим ближче ви підходите до неї тим більше вона викликає захоплення своїми формами. Дерев'яна церква стоїть на плато схилу. Зі сторони головного входу будівля вражає своєю висотою — 25 метрів (висота 8-ми поверхового будинку). Храм збудований у 1937–1939 рр. коштом добровільних пожертв парафіян на місці попереднього з 1756 р. Майстер будівництва Василь Літовинський.

Церква хрестоподібна у плані, оточена піддашшям яке навколо бабинця переходить в широке опасання — галерею з дерев'яною огорожею. Головний вхід у церкву підкреслений стрімким двосхильним дахом. Крім центральних дверей існують бокові. До великого гранчастого вівтаря прибудовані високі ризниці. На стінах храму є високі вікна арочної та круглої форми. На середохресті нави, на великому світловому восьмерику, поставлена великих розмірів баня з ліхтарем і маківкою. В інтер'єрі храму розташований різьблений і золочений іконостас XVII ст., деякі частини його вірогідно перенесені зі старої церкви. На південний захід стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця XVIII ст.

Як вже було зазначено храм збудовано у 1939 р. стараннями громади і вмілим керівництвом тодішнього настоятеля о. Олександра Содомори. Саме він підняв людей на таку благу справу. Отець Олександр відзначався твердим характером, був мудрим, працьовитим, часом строгим. Його поважали люди і завжди прислухалися до його розумних порад, бо свої слова він завжди підтверджував власними вчинками. Він був справжнім пастирем і добрим батьком для своїх парафіян. І на сьогоднішній день є старші люди, які з великою повагою згадують про свого настоятеля. Вірно і ревно служив отець Содомора (саме так називали його люди) на парафії у Вирові з 1933 р. по 1977 р. Упокоївся 20 червня 1977 р. і спочиває на місцевому цвинтарі.

Храм згідно проекту мав бути 3-купольним, але так як наближалася війна, вирішили завершити будівництво з одним куполом. Варто зазначити і про те, що храм побудовано на насипному ґрунті (і досі є невідомо, яким чином було навезено стільки землі при тодішніх можливостях).

Але мабуть ми всі розуміємо, що ця нелегка праця і старання добрих людей нашого села була благословенна Богом, саме тому ця святиня височіє і по сьогоднішній день, гуртуючи вірних до молитви і подяки Богові за Його ласку і милосердя.

Храм Преображення Господнього

Згідно історичних архівних документів, які збереглися, парафію с. Вирів обслоговували наступні священнослужителі: о. Тарнавський,- о. Михайло Улицький (1852–1885 рр.),- о. Теодор Білевич (1886–1905 рр.), — о. Гураль, — о. Євстахій Хрущевський, (1905–1919 рр.) — о. Стефанина, — о. Кіндрицкий (до 1921 р.), — о. Іван Курчаба (1921–1933 р.), — о. Олександр Содомора (1933–1977 рр.), — о. І.Кривий (з 1978 р.)

За все своє існування парафія Преображення Господнього с. Вирів переживала різні часи. Треба відзначити, що тут живуть працьовиті люди, які дбають не тільки  про свої матеріальні задоволення, але й про належний вигляд храму, села і парафії вцілому.

З призначенням нового настоятеля, прот. Андрія Вереса (2009 р.), і дбайливій праці окремих парафіян, храм набирає нового свого забарвлення. За короткий час: повністю перекрито купол і пофарбовано у новий сонячний колір церкву та дзвіницю, зроблено освітлення та благоустрій території, викладено бруківку, поставлено новий різьблений хрест біля храму, і проведено багоато інших робіт. Створено новий церковний хор та колектив, які неодноразово беруть участь у різних духовних заходах і програмах. Акктивно задіяне молоде покоління (різдвяні вертепи, різноманітні прощі до святих місць, духовно-культурні програми). Кожного року проводиться Різдвяний фестиваль «Коляда лунає». Село хоч і не велике, але намагається йти в ногу з часом і духовно збагачуватись.

У храмі також зберігається мироточива ікона Божої Матері «Праворучиця» кін. XVIII ст., передана родиною Висоцьких і урочисто 18 липня 2010 р. перенесена до церкви. З волі Божої ікона знайшла своє місце, куди будь-яка людина може прийти помолитись і знайти розраду у своїх бідах і скорботах.

1352 року (в привілеї помилково 1362) — села Горпин, Вирів, НагірціМонастир в Львівській землі стали власністю шляхтича Ґжеґожа (Григорія) Тимшица (посмертно названий «Давидовським»), який отримав їх за заслуги від короля Казімєжа III.[2]

—Наступна згадка про село відноситься до 15 століття і датується 1456 роком.

—У 1649 році село Вирів було знищене татарами.

Через село протікає річка Горпинка, яка є притокою Західного Бугу.

У Вирові є школа, пошта, будинок культури, бібліотекамедпункт.

У селі народилися:

  • Андрій Содомора — відомий перекладачписьменник і науковець,
  • Олександр Содомора — багаторічний настоятель Храму Преображення Господнього, за час служіння якого був збудований  храм у 1938 році.
  • Ольга Франко (Білевич) — невістка Івана Франка (23.07.1896-27.03.1987), дружина Петра Франка.
  • —Отець Василь Юрків — багаторічний настоятель храму у с. Пикуловичі.
  • Володимир Михайлович Жовнірчук (1940 р.н.) — кандидат технічних наук
  • Леся Степанівна Голяк (1968 р.н.) — поетеса
  • Григорій Іванович Війтів — заслужений  працівник сільського господарства

До Вирова можна доїхати маршрутним таксі № 222 Львів-Якимів, № 223 Львів-Соколів зі Львова (АС № 2).

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування: Оцініть роботу апарату Жовтанецької сільської ради

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь