A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Жовтанецька громада
Львівська область, Кам’янка-Бузький район

с.Жовтанці

Жовта́нці — село в Україні, в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області. Населення становить 3251 особу. Орган місцевого самоврядування - Жовтанецька сільська рада.

Інфраструктура села добре розвинена в селі налічується приблизно 10 продуктових магазинів, піцерія, а також супермаркет «Рукавичка». Крім того через село проходить міжобласна дорога Львів — Луцьк, що робить проїзд як в одну, так і в іншу сторону доступним і зручним. Через село проходить однойменна річка «Жовтанка».

 

Цікаві факти

Жовтанці прославилися у всесвітньо відомому творі Я. Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка» — Żółtańce. Саме у Жовтанцях Швейк шукав свій полк після того, як його ледь не звинуватили у дезертирстві, а знайшов у сусідньому селі — Колодному під час «свинячого бенкету», де й закінчується останній розділ недописаного шедевру чеського письменника.

Перша світова війна. У травні 1915 року російські війська залишили фортецю Перемишль, потім Львів і всю Східну Галичину. Під час затяжного відступу російських військ місцеве населення знову попало під репресії. На початку червня 1915 р. вище російське командування віддало військам жахливий наказ, згідно з яким залишена територія «…повинна бути перетворена у пустелю, тобто звільнена як від населення, так і від усього, що могло становити для ворога певну цінність». З практичного боку це означало масове виселення людей, особливо чоловіків «від 17 до 45 років», вивезення або знищення продовольчих запасів, включаючи посіви зернових культур. Кожного разу, відступаючи, російські війська здійснювали масові репресії над цивільним населенням і тим самим провокували нові хвилі біженців. З прифронтових повітів насильно відселяли людей. Їх будинки та господарства руйнували, грабували або спалювали. Газета «Діло» у листопаді 1915 р. повідомляла, що подібної масової еміграції перед ворогом історія кількох поколінь нашої суспільності не знає. Понад півмільйона мешканців із Галичини опинилися на чужині. Загалом перед відступом російська армія не надто переймалася місцевим населенням. За свідченням очевидця, 19 червня 1915 р. в с. Жовтанці біля Львова було справжнє пекло. Від хати до хати ходили жандарми, змушуючи людей силою до переїзду в Росію. На наступний день силою зброї повиганяли людей зі своїх домівок, лякаючи історіями про звірства австрійської армії. Тоді із Жовтанців виїхало 379 родин, що становило близько 2000 чоловік. В селі залишилося тільки половина греко-католицького населення.

На горбі коло дороги між Жовтанцями і Ременовом зберігся австро-угорський військовий цвинтар. До цвинтара з траси ведуть сходи. На прямокутній ділянці, з трьох боків зарослий деревами, під хрестами поховані кілька десятків військових із зазначенням імен та родів військ. Посередині чотириярусна колона, увінчана металевим хрестом. Напис на колоні не зберігся. На цвинтарі також поховані солдати російської армії без ідентифікації імен.

  • Загальний вигляд цвинтаря

  •  
  • Хрести на могилах австро-угорських солдатів

  •  
  • Поховання вояка 24 полку піхоти оборони краю (Landwehr-Infanterieregiment Nr. 24)

  •  
  • Краєвид від цвинтаря.

Відомі уродженці

  • Юрій Полянський — (Народився 6 березня 1892, Жовтанці, Кам'янка-Бузький район, Львівська область — † 19 липня 1975, Буенос-Айрес, Аргентина). Після закінчення середньої школи вивчав філософію у Віденському, пізніше − у Львівському університетах. Під час Першої світової війни служив поручиком гарматного полку в австрійській армії. У 1918−1920 рр. брав активну участь у національно-визвольних змаганнях за встановлення Західноукраїнської Народної Республіки (командував батареєю 4-го артполку Української галицької армії). З 1920 р. Ю. Полянський − учитель географії та історії в Академічній гімназії у Львові й одночасно співпрацює у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ). Завершив свою докторську дисертацію з морфології Поділля, яка була опублікована в збірнику НТШ. У 1921−1923 рр. викладав також географію в Українському таємному університеті, а в 1933−1937 рр. − основи антропології у Львівській греко-католицькій Богословській академії. У 1928 р. він успішно габілітувався у Львівському університеті, в якому в 1940−1941 рр. працював завідувачем кафедри фізичної географії і був директором реорганізованого Музею природничих наук АН УРСР. У період окупації Львова німецькими військами, з червня по вересень 1941 р. виконував обов'язки Голови Тимчасової управи, після чого почав працювати в шкільній адміністрації міста. У 1943 р. виїжджає до Кракова, а звідти до Відня, де очолює представництво Українського Центрального Комітету. З 1945 до 1947 р. Ю. Полянський викладає географію в Українському вільному університеті (Баварія). У 1947 р. виїжджає з Європи, і з того часу розпочинаєть-ся його емігрантське життя в Аргентині. Тут він плідно досліджує геологічну будову АНД, запропонувавши оригінальну модель походження цього гірського масиву. У 1956 р. Ю. Полянський стає професором Державного університету в Буенос-Айресі, пізніше його обирають академіком АН Аргентини. За роки своєї активної праці в цій латиноамериканській країні він опублікував 20 монографій і 50 великих статей. Ще одна видатна українська людина знайшла своє останнє місце на чужині. І хто знає, чи навідується хто до тієї могили, на надгробку якої іспанською мовою написано: «Професор, доктор Юрій Полянський. Учитель, вчений, патріот і гуманіст, який боровся за його рідну Україну. Збагатив геологію Аргентини своїми працями про провінцію Мендоза у Високих Кордильєрах. Професор і консультант на факультеті точних і природничих наук. Лауреат Національної геології у 1964 році.»
  • Диба М. І — Начальник ДФІ в м. Києві.

У селі з 1883 до 1886 р. жила і працювала в школі Попович-Боярська Климентина Карлівна.

Отець Петро Кашуба, народився в 1890 році в Жовтанцях, повіту Жовква. Теологічні студії скінчив у Львові і та Інсбруці. Належав до дуже пильних студентів. Висвячений у 1917 році, вступив до УГА і був призначений духовним референтом при 1-му Корпусі. Про часи боїв УГА під Золочевом згадує Марійка Янів ось так: «Бій під Золочевом. наші позиції в лісі. Кажуть, що там є ранені. Іду навпростець, бо дороги не знаю. Орієнтуюсь по свисті куль. Нараз чую із-за недалекого дерева польський голос: „Не стріляй, не роби галасу! Ми їх перше окружимо.“ Я поміж деревами завертаю в протилежний бік. По кількахвилиннім ході на одному закруті зустрічаю нашого польового духівника о. Петра Кашубу і розказую про цілу подію. Отець був дуже вдоволений зі стрічі зі мною і каже: „Недалеко я залишив ранених, я їх висповідав, декого перев'язав кусниками подертої сорочки і саме спішу шукати санітарів, щоб можна їх якось забрати в безпечне місце.“ Бог добрий поміг забрати ранених і ворог нас не оточив. Наші священики сповняли не лише чисто духовні обов'язки, але, як була потреба, то рятували і життя наших стрільців.» За Збручем у Вінниці захворів о. Петро Кашуба на тиф і був приміщений у шпиталі 1-го Корпусу. В тифозній гарячці маячив про повернення у рідні сторони і все питав, чи це правда, що большевиків вже розбили і ми можемо вертатись до Львова. Дня 6-го грудня 1919 року у Вінниці о. Кашуба помер, а о. Іван Лебедович відпровадив на вічний спочинок свого товариша і похоронив на католицькім кладовищі. Жертву для України зложили і два рідні брати о. Петра, які померли на тиф у Вінниці.

  • Філіпсонов Руслан Народився в 1990 році. Закінчив Національний університет "Львівська політехінка". У часі війни — лейтенант в складі 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. 28 серпня 2014-го зазнав важких поранень у боях під Луганськом — проросійські сили під Георгіївкою намагалися прорватися танками, потрапив під обстріл з «Градів», рятуючи побратимів — відтягував поранених. Зазнав важких поранень ніг, рук, черевної порожнини, врятувавши шістьох вояків. Оперований в райлікарні на Луганщині, Харкові, Київському військовому шпиталі, у Австрії. Після активної реабілітації став на ноги, перенісши понад 50 операцій. З літа 2016-го — викладач Академії Сагайдачного, інженерна служба ракетно-артилерійського озброєння.
gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь